CEO UNIT.City Домінік Піоте про бунтарство, дизайн інноваційних екосистем та колекціонування авто
CEO UNIT.City Домінік Піоте розвиває міжнародні зв’язки інноваційного парку з 2019 року. Життєвий шлях новатора — у його особистій історії ексклюзивно для UFuture.
“Я ЗАВЖДИ МАВ ПРИСТРАСТЬ ДО ВІДКРИТТЯ НОВИХ СВІТІВ”
Я народився майже в літаку. Моя мати була супер-супер вагітною, коли родина переїхала на маленький острів Реюньйон (Франція) в Індійському океані. Цей острів відомий через виробництво ванілі (Bourbon Vanilla) — раніше він навіть називався Бурбон.
Думаю, що обставини, за яких я з’явився на світ, дуже характеризують мене, бо подорожі дуже важливі для мене і подорожувати мені подобається більше за все. Я завжди мав пристрасть до відкриття нових світів, хотів зрозуміти світ і налагоджувати міжнародні зв’язки.
Коли мені було 4, моя родина повернулася у Париж. Мій тато був державним службовцем та дипломатом, мати — професором та згодом деканом факультету соціології університету Сорбонна.
Моя хрещена мати Мартін Обрі зараз обіймає посаду мера міста Лілль у Франції. Окрім того, вона є дочкою Жака Делора, який був міністром фінансів під час президентства Франсуа Міттерана і першим головою Єврокомісії.
Те, що мої родичі такі блискучі і авторитетні, іноді було дуже важким для мене. Навіть коли вони не хотіли тиснути, я все одно відчував тиск. Я був єдиною дитиною в родині, і довелося шукати власну дорогу попри високі очікування.
Школу я не любив. Вона була занадто академічною, дуже французькою. У шкільні роки я проводив багато часу у книжковій крамниці, яка належала другу нашої родини Джанетт. Книгарня була при університеті, до якого я хотів вступати. Кожного літа я допомагав Джанетт із книгами. В 15 років я працював у крамниці постійно.
Джанетт була бунтаркою та феміністкою. Її життєвий девіз допомагає мені повсякчас: “Коли ви дивитесь на своє минуле, ні про що не шкодуйте”. У 40-х роках Джанетт об’їхала всю Кубу. Вона палила цигарку за цигаркою. Приймала участь у страйках. Знала особисто всіх політиків. За книжками до її крамниці приходили міністри та навіть президент.
Коли я вступив в університет, мені дуже подобалось навчання. В університеті я відкрив одну зі своїх головних пристрастей — це подорожі у часі. Я навчався на кафедрі історії та політики, захистив дисертацію з політичної історії часів Наполеона III та навіть написав книгу.
Складова історії — це трансформація. Мені подобається, як все змінюється у часі. І саме ця пристрасть до трансформації допомагає мені у роботі сьогодні.
Після університету я почав працювати в іншому відомому французькому університеті Science Po. Принаймні сім минулих президентів Франції закінчили його. Два роки я працював радником декана над програмою трансформації та змін. Це було в 1996 році, коли інтернет тільки з’явився. У мене не було ноутбука, на столі стояв величезний та дуже повільний комп’ютер. Ми впроваджували комунікацію через електронні листи.
Потім я пішов працювати у велику компанію French Post. На той час французька пошта налічувала понад 3000 людей, де я відповідав за дуже складні проєкти. Уряд Франції вирішив, що французи працюють занадто багато, 39 годин на тиждень, і вирішив, що, якщо ми скоротимо час праці, і люди працюватимуть до 35 годин, компаніям можна наймати більше людей. Я відповідав за цю програму у French Post.
Французька пошта на той час була чи не найбільшим роботодавцем у країні. Ці трансформації йшли дуже складно. Але попри складнощі та важкі переговори, ми добре впорались. Тоді я зрозумів, що трансформація стосувалася не лише людей чи соціальної політики, а й технологій.
Протягом реалізації цього проєкту я запровадив перший Інтранет пошти, тому що нам потрібно було керувати всіма директорами, які реалізовували проєкт у країні. Тоді я захопився потужністю технологій. Я бачив, як швидко нові технології змінюють наше життя.
Про свій характер можу сказати так — я бунтар. Батьки казали мені, що я маю вивчати математику та фізику, а я вивчав літературу. Багато чого робив всупереч. Саме тому мені близький дух проривних технологій. Я завжди відчував, що технології — це дивовижний інструмент для прориву. Також я розумівся на бізнес-процесах. Поєднання технологій та бізнесу мене драйвить.
Після French Post я перейшов до BNP Paribas і працював там керівником відділу інновацій банку. Я переїхав до Каліфорнії, у Сан-Франциско. І там ситуація повторилася. Люди в банку казали: «Ні, ні, нам не потрібні жодні технології». І я відповів: «Ні, хлопці, саме з Каліфорнії йдуть проривні технології, і нам потрібно їх вивчати та впроваджувати. Або ми змінюємось, як того потребує час та прогрес, або ми мертві”.
КАЛІФОРНІЙСЬКА МРІЯ
Коли я переїхав до Каліфорнії, моя бунтарська натура вимагала почати свою справу. Я наважився стати незалежним та створив власну компанію із бунтарською назвою Rebellion Lab. Ми займалися діджитал стратегіями. Компанія стрімко зростала. Ми відкрили офіси у Шанхаї, Парижі, Нью-Йорку. Я багато подорожував.
Моєю реальністю стало те, що було б неможливе у Франції. Французьке суспільство не любить підприємців, французи не люблять успіх. Наприклад, у Франції, якщо ви досягли успіху, ви ніколи не придбаєте гарну машину. Ви не можете, тому що люди будуть заздрити або ненавидітимуть вас. В Америці я відчував, що мати гроші та досягати успіху — це нормально. Тут люди можуть мати Bentley, Ferrari або Porshe. У Парижі ви цього не бачите.
Йдеться не лише про демонстрацію грошей, а про те, щоб бути щасливим та пишатися тим, що створюєш продукт і даєш робочі місця людям. Підприємництво — це не лише створення статків для себе, це розвиток своєї країни, адже ви платите податки.
До речі, я дуже захоплююся автівками. У моїй колекції сім раритетних авто. Найулюбленіший — Chevrolet T80 Truck 1966. У 2020 році у Києві я придбав ГАЗ-69 воєнного кольору, але після реставрації я перефарбую його у білий колір з червоними елементами, а потім заберу до Штатів.
Я відчув справжню свободу, коли переїхав до Каліфорнії. Я сказав собі: «Добре, Сан-Франциско, я вдома». Думаю, це було моє друге народження. Інша важлива річ — те, що у США в мене з’явилася родина і дитина.
Проте згодом прийшов момент продавати бізнес, і тоді почалась нова бунтарська історія та нова пригода — я отримав пропозицію переїхати в Україну та очолити найбільший у Східній Європі інноваційний парк UNIT.City.
УКРАЇНСЬКИЙ ВИКЛИК
Коли я вперше побачив територію UNIT.City, то передусім звернув увагу на те, скільки всього тут можна звести. Це рідкісна можливість — працювати з компанією, яка будує інноваційний парк на 25 гектарів — для 20 000 людей і тисяч резидентів. Також в Україні я відчув справжній дух підприємництва, характерний для молодої нації з молодою енергією. Це те, що мені дуже подобається.
Друзям у Штатах я кажу: «Ви тут у Сан-Франциско винаходите нові технології та бізнес-моделі. А я буду відкривати нові території». І я впевнений, що відшукати справжнє золото можна і тут, і там. Одна річ створити «єдинорога» у Каліфорнії, а зовсім інша — зробити це у несподіваному місці.
Коли я проводив перші розмови з українськими стартаперами, то ловив себе на думці, що ми говоримо спільною мовою. Ми говоримо про ті самі речі, читаємо ті самі книжки, знайомі з тими ж людьми. Стартапи та інновації — це міжнародна культура, яка не знає кордонів.
В Україні є майже все, що потребує сучасний стартап. Україна володіє найціннішим ресурсом з усіх — таланти технічної галузі. Інколи це звучить як кліше, але тут знаходиться понад 200 тисяч розробників. І це не просто розробники, а неймовірно талановиті професіонали, які навчались у першокласних освітніх закладах.
Українці мають сильну жагу до нових технологій. Якщо ви хочете працювати з Blockchain, AI, Machine Learning, AR/VR — Україна буде одним з найкращих місць, тут є спеціалісти світового рівня з усіх напрямків.
В Україні є чудова екосистема з великою кількістю івентів (лише в UNIT.City щороку проходить понад 400 заходів). Це формує спільноту для обміну знаннями та досвідом, що є плідним бекграундом для створення будь-чого.
Чого Україні бракує, так це відкритості до світу. Звичайно, це зумовлено історією країни. Події останніх років позитивно вплинули на відносини України з Європою та іншими частинами світу. Однак, необхідно бути готовими: коли все більше іноземців приїжджатимуть сюди, вони мають побачити безпечне та плідне середовище для бізнесу, а також всі інші стратегічні переваги України: зручне розташування, неймовірний потенціал виробництв, що будуть особливо необхідні у післякризові часи, а також сільськогосподарські ресурси. Зі свого багаторічного досвіду підприємця я знаю, що кошти — це не найбільша проблема, хоча й важлива для виживання.
В UNIT.City ми створюємо унікальну екосистему. Є три головні виміри. По-перше, це розвиток стартапів. По-друге, залучення партнерів, які діляться з нашими резидентами міжнародною експертизою та філософією. Третій стовп — це фінансування. Ми залучаємо гроші не тільки для розбудування UNIT.City, але й для підтримки стартапів.
Моє головне завдання в UNIT.City — створити таку платформу, де було б зручно працювати українському стартаперу, бізнесмену та будь-кому, зацікавленому в інноваціях. Ми хочемо зробити так, щоб люди приходили в UNIT.City і казали: «Гаразд, мене це влаштовує, тут я почуваюся як в Берліні або Нью-Йорку».
Мені пощастило реалізовувати нові амбітні цілі разом з UFuture. Це команда професіоналів глобального масштабу і дуже приємних відкритих людей. Засновник холдингової компанії UFuture Василь Хмельницький — візіонер та першопроходець, його ідеї та спосіб мислення роблять проєкти UFuture інноваційними та успішними. Мені подобається розмах та сміливість цих ідей!
Сподіваюсь, що мій міжнародний досвід та нетворк допоможе UNIT.City закріпитися на мапі світу як центр інновацій Східної Європи та джерело, з якого походять таланти та проривні технології.