“Нас врятують тільки технології”, — CEO UFuture Микола Тимощук

На прохання ведучої програми “Про що говорять чоловіки” Просто радіо Ганни Балент охарактеризувати себе в одному слові генеральний директор UFuture Микола Тимощук відповів лаконічно: “Робити”. На його думку, саме ця риса об’єднує багатьох успішних людей по всьому світу. Наразі він диригує інвестиційною холдинговою компанією із капіталізацією $500 млн.

У своєму інтерв’ю радіостанції Микола Тимощук поділився власними спостереженнями, висновками та думками щодо сучасного світу бізнесу та внутрішнього всесвіту людей.

  • Інвестори не хочуть слухати про ваші почуття та бажання, а прагнуть бачити яку конкретно цінність може дати ваша організація. Мова бізнесу — холодна. Людиною ж керують емоції.
  • Зараз людей мотивує не вертикальна, а горизонтальна форма управління. Саме вона спонукає приймати рішення та брати за них відповідальність. Тоді не потрібен мікро-менеджмент, чи проводити нескінченні наради. Це швидше, дешевше та краще, ніж повільно, дорого, та неефективно, як це дуже часто буває у великих та застарілих компаніях.
  • Будь-яка публічна діяльність перетворилася на шоу-бізнес. І це є можливістю та небезпекою водночас. Адже лідерам іноді необхідно суміщати несумісне. Наприклад, одночасно впроваджувати болісні та небажані для суспільства зміни, та, задля цього, у той же час заручитися підтримкою того самого суспільства.
  • Сьогодні політики, митці та бізнеси міліметр за міліметром ретельно прораховують свій кожен крок, слово чи навіть кольори своєї комунікації. Все, аби дати клієнтам, виборцям чи акціонерам виключно те, що вони хочуть почути. Однак, ключова функція лідера робити необхідні зміни задля кращого майбутнього, говорити те, про що всі мовчать, викривати те, чого всі уникають. А не просто збирати максимальну кількість лайків, голосів чи грошей замість того, щоб рухати нашу цивілізацію вперед.
  • Все велике – сила, матерія, думка – притягує велике і, тим самим, створює нерівність. Саме ця нерівність і конкуренція, спонукає нас підкорювати вершини. Адже, якби на планеті було 100 Еверестів, нікому було б не цікаво їх підкорювати. Без недосяжних чемпіонів чи лідерів ринку, іншим не буде на кого рівнятися.
  • Я не чесний тільки тоді, коли мені шкода витрачати час. Тоді не має сенсу йти в лобову шляхом спротиву, а доводиться діяти в обхід.
  • Мені смішно, коли я чую що людство винне у тому, що заради розвитку цивілізації споживає природні ресурси. Ось коли природа у вигляді торнадо, вулканів чи пандемії може стерти нас з обличчя Землі, у неї з цього приводу не виникає жодних зайвих емоцій чи докорів сумління.
  • Але мені не смішно, коли світова спільнота покладає всю надію на кліматичний порятунок планети на дитину з особливостями розвитку (Грета Тунберг). Доки лідери країн Великої двадцятки, які дійсно здатні змінити цю ситуацію, будуть дивитися на це виключно через призму PR та політичної доцільності, ми дійсно будемо приречені на кліматичний апокаліпсис.
  • Нас врятують тільки технології. Багато людей недооцінюють те, чим займаються Безос та Маск, адже вони створюють технології, що будуть здатні змінити клімат та екосистему Марсу, або іншої планети, для забезпечення життєдіяльності та потреб людини. В такому разі, ці технології зможуть змінити й клімат та екосистему Землі.
  • Мета будь-якого успішного бізнесу — відповідати на гострий біль людини. Не повчати, а давати саме те, що їй треба. Наприклад, компанія Blablacar шалено зростає в Україні, бо знайшла відповідь на інфраструктурну біль країни та необхідність в альтернативі Укрзалізниці.
  • Суспільство, якому на все начхати, потребує виховання через цінності. Можна жорстко та фізично карати за крадіжку чи вандалізм, як у Сінгапурі чи в Ріяді. А можна як у Копенгагені та Ванкувері — виховувати людей так, щоб їм просто було соромно це робити. Якщо тротуар прибраний під дулом пістолета, то рано чи пізно його заллє кров’ю.

Більше про акценти життя та бізнесу від генерального директора UFuture Миколи Тимощука слухайте у випуску “Про що говорять чоловіки” з Ганною Балент за посиланням.

esc
Loading...