“Роботи тягнуть компанії на дно”, — колонка Сергія Комберянова, президента Lean Institute Ukraine

Економічна криза торкнулася кожної компанії у світі, однак деякі підприємства переживають її краще, а деякі — надзвичайно важко. Хочеться віднести себе до перших, але для цього потрібно знати їх секрети та мати унікальний досвід.

Мені б хотілося присвятити цей матеріал одному із уроків, якому має навчити нас сьогоднішня ситуація, щоб у майбутньому не повторювати помилок та бути краще підготовленими до світових потрясінь. Урок, який допомагає вищезгаданим компаніям успішно проходити кризу та який можна сформулювати так: “Надмірна роботизація — це зло”.

У докризові часи таке твердження завжди викликало здивування і навіть спротив більшості моїх клієнтів. Вони активно захищали своє бажання заміщувати людську працю автоматами в сподіваннях зменшити витрати на фонд оплати праці. І, на їх думку, меж роботизації бути не могло — в ідеалі виробництво має бути на 100% автоматизованим.

Я ж, як лін-практик, намагався звернути увагу на ризики такої надмірної автоматизації:

• роботи дуже дорогі і повинні постійно працювати, щоб окупити інвестиції на себе;
• роботи абсолютно негнучкі і не можуть швидко змінюватися залежно від зміни ситуації на споживчих ринках;
• роботів неможливо відправити у відпустку, перевести на 4-денний робочий тиждень та скоротити.

Що ми бачимо сьогодні на більшості виробництв, які важко переживають кризу? Деякі дорогі роботи простоюють і не відробляють витрачених на себе коштів. Багато машин були придбані в кредит і зараз стали лише ярмом на шиї підприємців.

Деякі дорогі машини навіть на активно працюючих підприємствах виявилися такими, що не відповідають попиту. Вони просто завеликі чи занадто потужні для тих обсягів замовлень, які сьогодні є на ринку. Наприклад, використовувати великі печі чи пароконвектомати в ресторанах зараз невигідно, бо споживання енергії більше, ніж вигода від виготовленої продукції.

Іще одна ситуація у нашого фармацевтичного клієнта (так, у них також наразі є проблеми) — обсяги продажу препаратів впали, а певні великі машини можна використовувати ефективно тільки при повному завантаженні, тому потрібно виробляти завеликими партіями.

Окремим фактором ризику для роботів є час — вони неминуче морально застарівають. Ми не знаємо, скільки часу продовжиться криза, однак вже зараз видно, що деякі машини втратять ефект своєї інноваційності через рік, коли повернуться до попередніх обсягів виробництва. На той момент вже з’являться нові машини, а наші ще не окуплять свого придбання.

Компанії ж, які не загравалися в надмірну роботизацію, сьогодні переживають ситуацію значно легше:

• цехи з ручною працею легко перепрофілювати;
• із людьми можна домовитися про зменшення робочого часу чи пропорційне зменшення зарплат;
• людей можна легше перевести в інше менше приміщення, щоб не платити занадто дорогу оренду.

Показовою в цій ситуації може бути ситуація з Ілоном Маском два роки тому, коли він запускав свої заводи Тесла і відчував значні проблеми з продуктивністю. Тоді Маск публічно заявив, що робить ставку на роботів і вони стануть його секретом успіху. Однак всього лише через пару місяців він визнав свою помилку, оскільки неповороткі машини були не здатні до навчання та так і не змогли вийти на потрібні обсяги виробництва.

Маск заявив: “Це була моя помилка. Треба було робити ставку на людей”. Нам потрібно прислухатися до Маска, зробити висновки із ситуації сьогодні і в майбутньому бути обережнішими із роботизацією.

При цьому окремо хочу зазначити — мова йде лише про надмірну автоматизацію та роботизацію і жодним чином не заперечує інноваційність та прогрес. Питання лише в тому, чи компанії здатні відрізнити достатнє від надмірного.