Як Швеція перетворилась на технологічну країну

Однією з перших країн Європи, яка відчула наслідки зародження потужної економіки у Східній Азії, була Швеція. Тоді ж розпочалася і деіндустріалізація Старого Світу. В кінці 1970-х найбільші промислові підприємства — верфі (суднобудівні заводи, — прим.ред.) в Мальме та Сконе почали втрачати ринок під натиском молодих і агресивних конкурентів з Південної Кореї. Шведська провінція зіткнулася з масовим безробіттям. Потрібен був пошук неординарних рішень.

У 1983 році команда молодих вчених з Університету Лунда, одного з двох найбільших університетів Швеції, на чолі з професором хімії Свеном-Тором Холмом запропонувала керівництву університету, муніципалітету Лунда і губернатору Сконе побудувати в місті технопарк Ідеон, який міг би допомогти в створенні нових робочих місць в наукомістких галузях. Тоді це здавалося фантастикою, адже у світі на той момент існувало лише 8 технопарків і жодного — в Європі.

Сьогодні результати Ідеона вражають навіть скептиків: за 37 років, що минули з дня його відкриття, тут створено понад 10 тисяч робочих місць в наукомісткій галузі та розміщено 400 компаній, у яких працює понад 10 тисяч спеціалістів. Лише 15% з них спеціалізуються на консалтингу і сервісі. Решта — це компанії, що реалізують проєкти в сфері ІТ, фармацевтики, біо та “зелених” технологій.

Через три роки після створення тут виживає більше 80% наукомістких стартапів, тоді як в середньому по Західній Європі хорошим показником вважається 60%. Засновники парку впевнені, що одне нове робоче місце в IT створює три робочих місця в сервісних галузях.

Однак вирішальне значення для успіху Ідеона мала постійна підтримка з боку держави, університету і великого приватного бізнесу та взаємодія з ними. В Університеті Лунда комунікації між природничими факультетами та великими корпораціями завжди були сильні. Однак керівництво університету спробувало знайти можливості для розвитку зв’язків і з малими підприємствами, а також для комерціалізації знань навіть в тих областях досліджень, де це, здавалося б, неможливо в принципі.

Не менш значиму роль в долі Ідеона зіграв великий приватний бізнес. Технопарку могло б і не бути, якби в 1983 році команда проєкту та уряд регіону не переконали засновника IKEA Інгвара Кампрада увійти до складу ради директорів Ідеона та інвестувати в нього 1 млрд крон. Сьогодні сім’я Кампрада через групу IKANO володіє однією з двох девелоперських компаній, яким, власне, і належить нерухоме майно технопарку і його керуюча компанія.

Технопарк — в буквальному сенсі слова проміжна ланка між університетом і великими корпораціями. Із заходу та півдня його будівлі оточені університетськими корпусами, а зі сходу та півночі R&D-центрами корпорацій AstraZeneca, Garbor, Ericsson, Tetra Pak і десятками інших компаній.